Про кендо

Кендо́（яп. 剣道/劍道, けんどう, кендо, цуруґі но міті, «шлях меча»）— сучасне бойове мистецтво японського фехтування на бамбукових мечах. Походить від стародавніх японських технік володіння мечем. Ставить на меті формування повноцінної особистості і твердого характеру, загартовуючи волю і тіло фехтувальника.

Що таке Кендо?

Практика Кендо має давню традицію в японській культурі. Спочатку як спосіб поводження з бойовим мечем Кендо було більш повно осмислено завдяки дотриманню природних законів на полі бою.

У його основі можна виокремити три фундаментальні принципи:

• Принцип духу (Кі) — правильний психоемоційний стан.
• Принцип меча або розуму (Кен) — розуміння того, як виконувати удар, усвідомлення правильного моменту для нанесення удару, свідомий вибір та застосування тактики й техніки меча в поєдинку.
• Принцип тіла (Тай)— усвідомлення на тілесному рівні того, як тримати меч, дистанцію маай (просторова дистанція, що розділяє двох супротивників), як правильно рухатися всім тілом до, під час і після нанесення удару мечем.

Хоч цей розподіл і дає зручну основу для теоретичного розуміння головних елементів Кендо, однак на практиці вони нероздільні між собою та є одним цілим. Одним із головних завдань тренування є досягнення єдності всіх трьох принципів – Кі-Кен-Тай-но-Ічі. Тому вкрай необхідно, щоб ті, хто вивчають Кендо, спочатку засвоїли ці основні складові та усвідомили, що заняття Кендо – це щось набагато більше, ніж просто спосіб здолати супротивника бамбуковим мечем.

Для чого займатися Кендо?

Залежно від переважаючих соціальних умов епохи, Кендо на різних стадіях свого розвитку практикувалося для різних цілей. І хоча в кожного, хто починає займатися Кендо, будуть свої особисті мотиви, можна сказати, що сьогодні мета Кендо полягає в розвитку здорового тіла і свідомості за допомогою тривалих занять (кейко). В Японії понад п’ять мільйонів людей займається Кендо як у школах, на підприємствах і в поліцейських дільницях, так і в додзьо (джерело: Одзава Хіроші).

Методика

Кендо складається з основ, або кіхон, техніки (вадза) і ката.
У кіхон входить вивчення: етикету, термінології та команд, базових позицій, уміння тримати меч (шінай), камае (вивчення стійок), базові пересування ніг (аші сабакі), вивчення ударів і субурі (вправи з шінай).

Окрім цього, в основи входить вивчення маай – вміння займати і тримати правильну дистанцію з суперником. Вивчення принципу Кі-Кен-Тай-но-Ічі.

Вивчення кіхону триває від шести місяців до одного року з наступним шліфуванням на усіх подальших рівнях навчання.

Вадза, або техніки меча, поділяються на:

• Шікаке – вадза – техніка атаки
• Оджі-вадза – техніка контратаки

Базові техніки зібрані в комплексну підготовчу систему Bokuto ni yoru kihon waza keiko ho (базовий метод практики кендо з використанням бокуто) або простіше кажучи Кіхон Бокуто Кендо Вадза, яка дозволяє тренувати ці вадза за допомогою бокуто (дерев’яний меч). Переходити до практики вадза в захисних обладунках варто лише тоді, коли добре відпрацьований кіхон.

Ката — це систематизована послідовність прийомів, які пов’язані між собою принципами ведення бою з уявним противником або групою противників.

У кендо існує 10 таких ката. Вони виконуються в парі з партнером, використовуючи дерев’яні мечі бокуто або справжні залізні мечі.

Під час виконання ката, фехтувальники грають ролі нападника учідачі (вчитель) та захисника шідачі (учень). Нападник завжди програє у ката, надаючи можливість учню засвоїти комплекс прийомів.

З першої по сьому ката виконуються обома противниками з довгими дерев’яними мечами (102 см). Восьма, дев’ята і десята ката виконуються з використанням малого меча кодачі (55 см).